Підрив Каховської ГЕС — без сумніву жахлива подія, яка матиме серйозні наслідки для українців і всього світу. Які юридичні дії вже на часі, щоб притягнути до відповідальності російських загарбників?
З часу підриву ми в черговий раз спостерігаємо, що ворог обрав не ту ціль для своєї агресії. Попри загальну втому та виснаженість ресурсів, тисячі автомобілів направились в напрямку місця катастрофи, щоб допомогти хто чим може. Збори коштів на підтримку постраждалих знову перевалюють за мільйони гривень.
Фото та відеоматеріали з місця цієї техногенної катастрофи з одного боку жахають, а з іншого — надихають та дають надію. Адже такі люди, які не шкодуючи власного життя, рятують всіх, до кого дотягуються руки, мають перемогти.
Щоб зрозуміти, що саме потягне за собою з юридичної точки зору такі дії ворога, варто в першу чергу зрозуміти, які наслідки ми маємо вже на даний час:
1. Затоплено територію близько 100 квадратних кілометрів, близько 90 населених пунктів перебувають в зоні ураження. Орієнтовно 16 тис. людей потребують евакуації.
При цьому, під час затоплення у воду вже попало 150 тон паливо-мастильних матеріалів, а скільки забруднюючих речовин змило водою по ходу затоплення населених пунктів — поки що навіть підрахувати не є можливим. Але точно, що все це несе в собі величезну шкоду як людям, які проживали на цій території, так і екосистемі. Навіть тварин, які занесені до червоної книги України та Міжнародної червоної книги та мешкали виключно на території, яка потрапила під затоплення, було декілька видів.
2. ЗАЕС. Наразі всі спеціалісти погоджуються у думці, що безпосередньої загрози функціонуванню даного об’єкту атомної енергетики немає. Але всі при цьому б’ють на сполох через те, що система охолодження станції була безпосередньо пов’язана з басейном Каховської ГЕС. Що відбуватиметься за місяць і як рашисти, які наразі контролюють станцію, будуть вирішувати проблеми з охолодженням, не розуміє ніхто. А те, що вони навіжені та можуть вирішити, що в них немає проблем — тепер, після підриву дамби, бояться усі.
3. Реальні жертви. Кількість загиблих внаслідок затоплення, кого не встигли врятувати та евакуювати, на жаль зараз не піддається прогнозуванню. Жах настане, коли рівень води спаде і на місці почнуть працювати правоохоронці. Це за прогнозами спеціалістів розпочнеться вже за тиждень.
Юридичні наслідки поділяються на два рівні: національні та міжнародні.
На національному рівні для України це черговий виклик з боку документування та розслідування злочинів рашистського режиму. І вочевидь кваліфікувати дії злочинців, які це вчинили, необхідно вже за звичною нам ст. 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни, а також за достатньо рідкісною ст. 441 КК України — екоцид, а саме масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. За наявною у мене інформацією, саме такі кримінальні провадження наразі розслідують слідчі СБУ.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Окрім зрозумілої проблеми зі встановленням конкретних винних осіб відповідальних за вчинення цих злочинів, а також за віддання таких очевидно злочинних наказів, є ще декілька складностей, які слідчим та прокурорам необхідно буде вирішити. Так, обидва злочини за своїми складами містять таку обов’язкову ознаку як прямий умисел на вчинення цього злочину. Тут важливу роль відіграватиме робота експертів на місці аварії та можливість встановлення причин аварії: підрив станції або інші злочинні дії. Адже саме від цього і будуть залежати докази умисності дій рашистів. Іншою проблемою є документування та оцінка наслідків катастрофи. Це вже потребує величезних людських зусиль просто фіксація результатів затоплення, а далі кількість людей яких необхідно буде залучити до цього тільки зростатиме. Оскільки детальній фіксації підлягатиме все. Починаючи від просто територій, які затопило, наслідків забруднення територій, руйнувань житла та підприємств, фіксації людських жертв, і закінчуючи загибеллю останньої тварини. І тут не має значення, це хазяйська кішка, собака з притулку, або дика тварина якої більше не існує в світі. З юридичної точки зору, як би сухо це не звучало, це все наслідки злочинних дій.
З окресленням кола підозрюваних у правоохоронців теж є з чим працювати. Вже відомо, що на території Каховської ГЕС базувалася 205-я мотострілецька бригада збройних сил росіян. Відомий командир бригади та левова частина бійців. Також, за наявною інформацією, там розташовувались представники 359 мотострілецького полку. Тож, працювати є з чим.
Важчою є ситуація на міжнародному рівні. Хоча всім зрозуміло, що розслідування кримінальних проваджень в Україні в першу чергу направлене на створення підстав для притягнення за ці дії відповідальних осіб путінського режиму на міжнародній арені. Але і тут є декілька труднощів.
Звісно, з огляду порушень законів та звичаїв війни — підрив Каховської ГЕС точно заборонений. Женевською конвенцією прямо заборонено атака на греблі та дамби. Навіть якщо ці об’єкти використовують військові або атака направлена на те, щоб зупинити злочинців. Безпосередній напад на дамбу допустимий тільки, якщо її використання відрізняється від нормального функціонування об’єкту.
Тому, в разі доведення умисності дій рашистських військ щодо підриву греблі, військове керівництво можна буде звинувачувати у Міжнародному кримінальному суді за ст. 8 Римського Статуту — воєнні злочини. Але, з урахуванням нинішньої редакції цієї статті, це фактично буде відповідальність за порушення встановлених правил ведення війни та не охоплюватиме всіх дій та наслідків з точки зору екологічної та техногенної катастрофи.
З 2020 року ініціативна група STOP ECOCID та парламент Швеції працюють над тим, щоб внести зміни до ст. 5 Римського статуту та передбачити відповідальність за злочин екоцид та доповнити цей документ статтею, який передбачатиме склад такого злочину на міжнародно-правовому рівні.
З позитивного слід відзначити, що в січні цього року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію щодо впливу війни на екологію. Серед іншого парламентарі зробили чіткі кроки до визначення «екоциду» як злочину та необхідність внесення відповідних змін до Римського статуту.
Тож, якщо цей процес буде доведено до кінця, України зможе позиватися в МКС до росії окрім військових злочинів, за дії щодо екосистеми та шкоду завдану довкіллю.
Наостанок слід згадати, що міжнародна спільнота все ж таки має позитивні приклади відшкодування шкоди завданої екології внаслідок воєнних дій. Так, в 1991 році ООН створило Компенсаційну комісію, яка вивчала всі претензії на відшкодування збитків завданих Кувейту внаслідок вторгнення та окупації з боку Іраку. Окремим напрямом роботи стало дослідження екологічних збитків. За результатами роботи комісії було відшкодовано 5 млрд доларів з 80 заявлених.
