Війна змусила мільйони українців виїхати за кордон. З одного боку — це випробування. З іншого — досвід, який вони отримують, перебуваючи в інших країнах. Чого очікують українці від перевезень тепер і як цього досягти?
За різними оцінками, за півтора року повномасштабного вторгнення додому повернулися понад 5 млн українців. Ще 3−3,5 млн планують повернутися після перемоги. Через вимушені поїздки за межі країни український пасажир став більш обізнаний та вимогливий.
Найперше, з чим стикається кожен українець, перетнувши пункт пропуску на кордоні з європейською країною, — розвинена транспортна інфраструктура. Український пасажир заслуговує на нову, якісну інфраструктуру та комфорт. Хочеться, щоб він міг прийти на сучасну автостанцію, швидко та легко купити квиток на автобус, залишити багаж, скористатися охайною вбиральнею, випити кави та перекусити, сісти в зручний автобус та приїхати знову ж таки на сучасну, комфортну автостанцію.
Тож які перші кроки? Сьогодні ми перебуваємо у тривалій війні: зокрема, об’єкти інфраструктури під постійними обстрілами. Здавалося б, навіщо починати щось нове? Проте без відновлення та розвитку ми ризикуємо перейти в режим тривалої стагнації. Відновлення вимагають зараз усі сфери, і чи не найбільше — транспортна. Для цього ми об’єднуємо всіх стейкхолдерів ринку пасажирських перевезень, а це — перевізники, автостанції, влада та бізнес, задля якісних і таких необхідних змін у транспортній галузі. Ми прагнемо покращити функціонування ринку пасажирських перевезень, створити конкурентні умови відповідно до європейських норм.
Що робити, аби комфорт пасажира покращився?
Є три ключові напрямки, які треба покращувати вже сьогодні, аби ринок пасажирських перевезень не відкотився на тридцять років назад.
Перше — врегулювання діяльності автостанцій
На сьогодні поняття «автостанція» досить розмите. Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автостанція — це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під’їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.
Якщо простими словами, будь-хто будь-де може поставити умовно кіоск, погодивши попередньо його з місцевою владою, назвати себе автостанцією і вести господарську діяльність. Відтак, нівелюється поняття інфраструктурно розвиненої автостанції. Адже зараз достатньо вчепити табличку на кіоск і все. Вітаємо, ви власник автостанції.
Чому важливо змінювати законодавство? Автостанція так само, як і перевізник, має нести відповідальність. Зараз, згідно з КУпАП, відповідальність лежить лише на перевізнику. Тобто на перевізників за порушення накладають штраф, на автостанцію — ні. Це нечесна конкуренція.
Водночас автостанція так само надає послуги для пасажира і перевізника, і ці послуги здебільшого низького рівня, а самі автостанції досить занедбані. Це одна з причин, чому перевізники оминають заїзди на них.
Інша сторона медалі. Зараз в Україні діють 652 автостанції, та через прогалини в законодавстві державний бюджет щорічно недоотримує близько 400 млн грн. Так, здебільшого автостанції збиткові й покращити ситуацію складно. Але відновлення інфраструктурних об’єктів, які безпосередньо впливають на комфорт та безпеку пасажирів, — це не завжди про гроші.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Друге — викорінення нелегальних перевізників
Спершу розберемося, кого ми називаємо нелегальними перевізниками? Їх можна поділити умовно на три групи: «чорні», «сірі» та «білі».
Чорні — ті, які ведуть свою діяльність без ліцензії. Їх кількість коливається в межах 10−20%. Білих близько 10%. Сірих, так званих нелегалів, найбільше — 80%. Це ті перевізники, які мають ліцензію, але у різний спосіб не дотримуються законодавства. Наприклад, не мають відповідних дозволів, схем маршруту, розкладу руху, не заїжджають на автостанції, підбираючи пасажирів на узбіччі, «їздять» внутрішні рейси за документами на міжнародні перевезення. Через таких недоброчесних перевізників бюджет країни, що воює, щорічно недоотримує понад 2,6 млрд грн. Тільки уявіть: на ці гроші держава може закупити 170 танків або 2 літаки-винищувачі F-16, 520 «ловців шахедів», або ж протезувати 43 тисячі військовослужбовців.
Якщо не внести зміни в законодавство сьогодні й не ухвалити механізм дієвого покарання нелегалів, то матимемо сумні наслідки такої діяльності: несплачені мільярдні податки, занепад інфраструктури, неоновлення автопарку, що потягне за собою збільшення кількості ДТП та жертв.
Що ми пропонуємо? Внести зміни в КУпАП та переглянути модель відповідальності.
Третє — інклюзивність та пільгові перевезення
Війна накладає свій відбиток, тому очевидно, що уся інфраструктура має бути адаптована під потреби людей з інвалідністю. Йдеться насамперед про автостанції, оскільки саме автобуси є сьогодні основним засобом пересування українців, як всередині країни, та і за кордон.
Будь-хто може поставити кіоск, погодивши попередньо його з місцевою владою, назвати себе автостанцією і вести господарську діяльність
Не краща ситуація з пільговими перевезеннями. Зараз компенсацію за безкоштовний проїзд пільговим категоріям громадян передали до місцевих бюджетів. Проте, на жаль, ця практика працює далеко не в усіх областях, що є ще однією з причин, чому перевізники не заїжджають на автостанції. Автостанція зобов’язана продавати пільгові квитки, а перевізник не хоче брати пільговиків, бо розуміє, що не отримає компенсацію за квитки. Перевізника також штрафують за відмову в перевезенні пільговиків, але компенсації немає.
Хтось скаже: зміни не на часі, бо в країні війна. Утім, без якісних, позитивних змін, без розвитку неможливо стати сильнішими. І транспортна галузь — не виняток, радше — важлива частина цілісного механізму. Саме на ній, зокрема, сьогодні тримається економіка. Тому кожен крок до покращення галузі — це крок до перемоги.
