Церква Святого Пророка Іллі, 1698 року, в селі Лішня (Фото:NV.ua/Басараб Олена)
Україна відома своєю багатою історією та культурною спадщиною, здається, що кожен куточок нашої країни приховує сакральні пам’ятки, які мають вікову історію, сьогодні NV.ua розповість вам про одні з них.
Ми познайомимо вас з 10 унікальними дерев’яними церквами Дрогобиччини у Львівській області, які є видатними прикладами бойківського, лемківського та гуцульських стилів дерев’яного церковного будівництва XV століття.
Чотири церкви внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Всього на території області розташовано 782 дерев’яних церков. Вони є унікальними прикладами української архітектури, адже відрізняються від європейської дерев’яної архітектури своєю технікою будівництва. Українські майстри використовували техніку зрубу, перекривали приміщення верхом і покривали гонтом — це клинчасті дощечки фігурної форми.
На жаль, протягом останніх 20 років, було знищено понад 150 дерев’яних церков на території Львівщини. Це стало великою втратою для культурної спадщини регіону та країни в цілому. Тому важливо продовжити роботу зі збереження та відновленню цих унікальних пам’яток архітектури.
Деталі проєкту
Пропонуємо вам поринути в цікаву історію релігійної історії Львівщини, яка має глибокий зміст та огорнута столітніми легендами.
На Львівщині у місті Східниця відкриється перший в Європі Парк мультимедійних голограм. Ініціатором проєкту є СПА-готель «Респект Карпати» на території якого ви зможете побачити мультимедійний парк голограм найстаріших дерев’яних церков Дрогобиччини.
Фото: NV.ua/Басараб Олена
Організатори анонсували, що парк відкриють восени протягом десяти днів. До відкриття парку планується провести 3D оцифрування 10 дерев’яних сакральних споруд Львівщини за допомогою технології фотограмметрії екстер’єру.
Ці споруди датуються XVII-XVIII століттями та розташовані далеко від основних туристичних маршрутів Дрогобиччини. Саме тому церкви відтворять у вигляді 3D мультимедійних голограм на курорті Східниця.
Це дасть можливість відвідувачам побачити ці унікальні пам’ятки архітектури, попри їх розташування.
Одна з головних цілей проєкту — показати місцевій громаді, що це унікальні храми, які є цінними і до них потрібно ставитись як до історичної спадщини та сакрального мистецтва.
Церкви Дрогобиччини, про які варто знати кожному
Згідно з проєктом, планується візуалізація 10 дерев’яних церков Дрогобицького району, які є не лише цінними пам’ятками архітектури, але й свідками історії та традицій регіону.
Вони продовжують бути місцем паломництва для вірян і туристів з усього світу.
Церква святого Юра
Церква Святого Юра / Фото: NV.ua
Однією з найвідоміших і найвизначніших дерев’яних церков Дрогобиччини є Церква святого Юра у місті Дрогобич. Вона має дивовижну історію, яка сягає корінням ще 1407 року.
Нині не вдалося знайти точного опису першої церковної споруди, інформація про її зовнішній вигляд залишається загадковою. Через пожежу, яка сталася перед 1657 роком, церква згоріла, і місцеві парафіяни придбали дерев’яну церкву з села Надієво на Долинщині. Це підтверджується походженням деревини церкви, яке датується кінцем XVI століття.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Церква Святого Юра є однією з найкращих збережених дерев’яних церков в Україні. Її внутрішнє та зовнішнє оздоблення є прикладами давнього мистецтва та ремесла.
У 1670 році було побудовано дзвіницю, і її спорудженням займався, ймовірно, Григорій Тесля з Дрогобича, відомий також своєю роботою над церквами Святої Трійці у Дрогобичі та іншими святинями.
У 2013 році храм визнали об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Богослужіння в церкві проводять тричі на рік, і на великі свята: в день святого Юрія 6 травня, на другий день Зелених свят і на третій день Великодніх свят.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1835 року, у селі Попелі
Фото: NV.ua/Басараб Олена
Це пам’ятка архітектури, яка датується 16 століттям. Ікону «Пресвята Богородиця» з попелівської церкви (XVII ст.) подарували папі Івану Павлу ІІ під час візиту в Україну у 2001 р. Наразі у церкві зберігається її копія, в оригіналі залишилось тільки обличчя Богородиці.
Фото: NV.ua/Басараб Олена
Дерево, якому вже декілька століть, зберігають за допомогою фарби, церква потребує реставрації, щоб зберегти її ідентичність і 400-літню історію.
«У нас заготовлена ґонта, ми обов’язково будемо перекривати дах», — розповідає Отець Андрій.
Церква Собору Пресвятої Богородиці, 1700 року, у селі Селець
Фото: AERO3D
Вперше згадка про церкву з’явилась у 1510 році, вона стала відомою як королівська церква завдяки привілею від короля Михайла Корибута Вишневецького між 1669 і 1673 роками.
На жаль, храм зазнав занепаду приблизно у 1800 році. У 1700 році місцева шляхта спорудила новий храм, який отримав назву Втеча до Єгипту Пресвятої Богородиці і зберігся до наших днів. У 1804 році відбулося посвячення храму як Собору Пресвятої Богородиці.
Недалеко від церкви знаходиться також дерев’яна дзвіниця триярусної стовпової конструкції, що додає характерний облік місцевому ландшафту.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, 1791 року, в селі Новошичі
Церква у селі Новошичі / Фото: AERO3D
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, була збудована в 1541 році в селі Новошичі, є значущим історичним об’єктом і пам’яткою архітектури.
У 1791 році парафіяни села Новошичі придбали дерев’яний римо-католицький костел Пресвятої Діви Марії в місті Дрогобич, ймовірно побудований у 1541 році. Цей костел був перевезений до Новошичів, і на його місці, з відповідною перебудовою, була встановлена нова церква.
Церква має дводільну архітектурну структуру, а головний дах нави має двосхилий профіль. Над головною частиною храму розміщений великий світловий ліхтар із маківкою.
За часів комуністичного режиму, з 1963 по 1989 роки, ця церква не функціонувала.
Церква Святого Пророка Іллі, 1698 року, в селі Лішня
Фото: NV.ua
Перші згадки про монастир відносяться до 1570 р. Відтак, тут діяла монастирська церква, збудована у 1698 р.
Храм слугував і парафією для мешканців цієї частини села. У 1775 р. монастир було ліквідовано, церква стала звичайною парафіяльною.
План і перекрій храмової будівлі виконав М. Драган. Дослідник опублікував також найдавніші світлини церкви, які тепер можна порівняти з реставрованою релігійною будівлею.
Фото: М. Драган
Особливості храму полягають у тому, що він тризрубний безверхий, тобто не має куполів, також у храмі зберігаються старовинна скульптура пророка Іллі, її помістили в капличку для належного зберігання.
Існує легенда, пов’язана зі статуєю, на честь яку названо церкву. Згідно з повірʼям, фігуру поставив місцевий мешканець як жертву Богові, бо блискавка в тому місці вбила його доньку, саму статую виробив з дерева місцевий народний умілець, згодом для неї збудували капличку й сам храм.
У 1960−1990 роках церква не діяла.
«Наразі монастир реставрують своїми силами, за допомогою небайдужих людей, все потребує підтримки», — розповідають місцеві жителі.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1773−1775 років у селі Вороблевичі
Церква Різдва Пресвятої Богородиці / Фото: AERO3D
Перше письмове згадування про парафію та церкву сягає 1507 року. У період з 1773 по 1775 роки було споруджено новий мурований храм, ініціатива для будівництва якого належала Богуславу Цестрицькому.
У 1883 році проводилися реставраційні роботи для збереження історичної цінності церкви. Окремими артефактами церкви є сонячний годинник на стіні та дві муровані дзвіниці. Одна з них є без дзвонів, а інша містить дзвін, датований 1927 роком та із зображенням Святого Петра.
Також варто відзначити пам’ятний хрест, який встановлений у 1930-х роках, та мармурову колону з іменами графів Тарнавських, яку перенесли на початку 1930-х років.
У церкві збереглися ікони, які створив видатний митець Лука Долинський, вони датуються кінцем XVIII — початку XIX століття. Одна з найцінніших ікон — це олійна ікона на полотні Свята Трійця, розташована у вівтарній частині храму.
Церква Святого Євстахія, (вірогідно, XVII ст.) у селі Летня
Церква Св. Євстахія, (вірогідно, XVII ст.) у селі Летня / Фото: AERO3D
Перші документальні згадки про сільську церкву сягають 1507 року. У 1816 (1818) році стару дерев’яну церкву, ймовірно, збудовану у XVII столітті, відновлювали після обвалу.
Згодом, у 1901 році релігійну будівлю знову перебудували, тоді до неї додали бабинець, прикрасили стіни та встановили новий іконостас. Наразі церква має тризрубну одноверху будівлю з пірамідальним наметовим верхом. Церква була пошкодження під час Першої світової війни, але її відновили.
Після Другої світової війни ця церква перестала функціонувати.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, 1644 рік у селищі Меденичі
Церква Успіння Пресвятої Богородиці / Фото: AERO3D
Перша письмова згадка про церкву датується 1589 роком. За вирізьбленим написом на південних дверях встановлено, що будівництво цього храму було завершено у 1644 році, у 1660 році церква отримала королівський привілей від Яна III Собеського.
Церква має тризрубну конструкцію без верху. Нава має двосхилий дах, який вищий за дах бабинця й вівтаря, та прикрашений світловим ліхтарем і маківкою.
Поблизу розташована квадратна дзвіниця. Особливістю церкви є іконостас, який датується XVII-XVIII століттями. Серед особливих ікон виділяється Страшний суд (1662 рік), яка зараз зберігається у фондах Національного музею у Львові.
Ця церква є важливою пам’яткою української сакральної архітектури національного значення. Після побудови нового мурованого храму у 1990−1992 роках, стара будівля не використовується для богослужінь.
Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1613 року в місті Дрогобич
Фото: NV.ua/Олена Басараб
Перша письмова згадка парафії і церкви (за автентичним джерелом) — у 1496 році. Як виглядав найдавніший храм — невідомо.
Церква Воздвиження Чесного Хреста має велике національне значення в архітектурному спадку України. Вона розташована у місті Дрогобичі, Львівська область, і включена до музейного комплексу відділу пам’яток дерев’яної архітектури музею Дрогобиччина.
Фото: NV.ua/Олена Басараб
Церква Воздвиження Чесного Хреста була призначена для прихожан солеварів, наразі вона славиться своєю унікальною архітектурою, яка відзначається стилем галицької дерев’яної архітектури. На її фасаді можна помітити старовинні ікони, які писали з реальних людей.
Її історія має глибокі корені та тісно пов’язана з діяльністю священник Василя Глібкевича, який славився як митець, що створював чудотворні ікони. Він також проживав та служив у цій церкві.
Церква Преображення Господнього 1722 року, в селі Підбуж
Фото: NV.ua/Басараб Олена
Перша письмова згадка про церкву, яка була посвячена як каплиця Преображення Господнього (Спаса), згадується у 1507 році, у 2022 році храму виповнилось 300 років.
Церква раніше була розташована у сусідньому селі Опака, її перенесли у Підбуж на гору в 1890 році.
В Храмі міститься багато унікальних ікон: Спас, Богородиця, Зішестя в ад пензля Стефана Поповича (Медицького). Решта ікон — авторства майстрів відомого Риботицького малярського осередку (кінець XVII — перш. пол. XVIII ст.). При цьому багато релігійних витворів мистецтва викрали.
Церква була закрита з 1958 року, відкрили храм на початку 90-х років.
Східниця — край природи та історії
Фото: NV.ua/Басараб Олена
Україна — місце незгасних вражень, одне з таких дивовижних місць — це курорт Східниця, який розташований у самому центрі історичних пам’яток і природних ландшафтів.
Тут, серед заворожуючих гір та лісів, ви можете відчути всю велич природи, від гордих вершин до шумних водоспадів.
Прогулюючись у цьому мальовничому краї, ви відкриєте для себе безмежну різноманітність природних див.
Однак Східниця — це не лише природа. Це також місце, де ви можете зануритися у історію та культуру України.
Ви можете відвідати державний історико-культурний заповідник «Тустань» який колись служив неприступною наскельною фортецею у середньовіччі.
А Музей Івана Франка на його батьківщині у Нагуєвичах стане для вас провідником у життя видатного українського письменника. Тут кожен крок — це нове відкриття, а кожен момент — неймовірна пригода.
Фото: AERO3D
Матеріал підготували за допомогою проєкту Парк мультимедійних голограм Дерев’яні церкви Дрогобиччини, який реалізовується СПА-готелем Респект Карпати за підтримки Українського культурного фонду.
